Чим грається теперішня дитина і чи почувається вона, власне, дитиною?
Це питання й численні відповіді на нього не дають нам спокою. Ми – дорослі – ще вчора теж були маленькими й найсвітліші спогади, певно, для кожного з нас пов’язані з дитинством, молодою посмішкою мами, сильними руками батька й турботою бабусь і дідусів.
Шалена мода й безкінечний всепоєднуючий інформаційний потік охоплює нас, тихенько викрадаючи ту «велику дитину», якою колись було людство. А дитина плаче, а дитина хоче справжньої забавки й утіхи… І ось у бабусиній скрині лялечка з дрантя, ґудзики на ниточці і пісня ледь чутна колискова, а там, ще глибше, де сорочки й рушники, потужний спів, єднання роду…
