Передісторія
Старожили називали її на ім’я перших господарів – хата Димитру і Вери. Змуровано (побудовано з каменю) її було, швидше за все, ще до війни, в 20-30 роках минулого століття з «бута» (нетесаний камінь) на «болоті» (місцева назва глиняно-земляної суміші в якості розчину) й накрито масивним дубовим верхом з цементною черепицею, як і передбачалося на той час у селі. Після перших власників у Хаті було ще кілька господарів, переважно з сільської інтелігенції: голова колгоспу, родина вчителів. Кожен новий власник перебудовував у ній щось під себе, після війни до тильного боку хати було прибудовано другу половину, й вона набула зовсім не притаманної для традиційного житла г-подібної форми. Після смерті її останніх мешканців – діда Трохима й баби Марії наприкінці 90-х, хата остаточно занепала й почала руйнуватися. Куниці на горищі, миші в стінах, щури під підлогою й звичайно ж «добропорядні» сусіди ззовні – її доля була визначена, якби не двоє «міських божевільних», котрі вклавши весь свій капітал, сили й енергію, подарували їй друге життя.
Так з’явилася в 2012 році етно-екохата «БІЛОЧІ».
Розташування
Хата знаходиться біля підніжжя схилу,
попереду неї поймені луки зі смородиновою галявиною
й сімома джерелами кришталево чистої води. 
Позаду – підйом на терасу з оглядовим майданчиком, їдальнею й пічним комплексом. 
Садиба господарів – в 200 метрах від хати, біля Шулянського яру, на прилеглій до неї території (близько 4 га) знаходиться старий яблуневий садок, джерело, схил, порослий рідкісними видами трав й суницею, поблизу – лісопосадка, що виходить до великого лісового масиву (3 км). У радіусі 50 км немає жодного промислового об’єкта
Хата поділена на 2 половини: 1-а половина – кімната для подружжя, кімната для двох +1 і санвузол з теплою підлогою; 2-а половина: кімната для двох, кімната для трьох +1 і санвузол з теплою підлогою.
Додаткова гостьова кімната з окремим санвузлом та окремим входом на 6 + 1 спальне місце знаходиться у хаті господарів.